20 Березня 2024
Традиційний засипний котел виготовляється з водяною або чавунною решіткою. Решітка розташована в нижній частині камери згоряння. Чавунна решітка складається на кронштейни в нижній частині камери згоряння над попільником. Якщо не очищати від попелу та шлаку відбувається накопичення тепла на решітці, що призводить до пошкодження решітки шляхом її деформації або вигоряння. Практично відбувається руйнування решітки. Відповіддю виробників на таку поведінку користувачів є поява котлів з водяними колосниками. Зміна конструкції котла з водяною решіткою полягає в заміні чавунної решітки зварними товстостінними трубами, найчастіше товщиною 6,3 мм. Труби зварюються в нижній частині водяної сорочки котла і заповнюються водою, таким чином зроблена решітка не руйнується під дією високої температури в топці. Також виготовляються котли з механізмом подачі і водяною або чавунною решіткою. Решітка розташована над пальником, в разі, якщо автоматичний пальник не працює, в котлі можна спалювати паливо на додатковій решітці. Існує великий попит на цю групу котлів, оскільки користувачі автоматичних котлів цінують час, зручність і економію, які дає такий котел. З метою безпеки вони хочуть мати котел, який в разі відмови або відсутності електрики дає можливість аварійного обігріву приміщень.
Котел з водяною та чавунною решіткою – відмінності
Конструкція котла з водяними колосниками вимагає отворів у водяній сорочці і облаштування там додаткових зварних швів. Будь-яке таке місце послаблює конструкції і може бути потенційним джерелом корозії. Додаткові напруження конструкції негативно впливають на термін служби котла. У разі чавунної решітки такі зміни не відбуваються, але чавунна решітка в разі поганої експлуатації часто може бути пошкоджена.
Як палити в котлі з водяною решіткою
Котли з водяними або чавунними колосниками виготовляються в основному як котли верхнього згоряння. При спалюванні в них необхідно дотримуватися правил, які вказані виробником в інструкції з експлуатації. Розпалюючи котел, потрібно кинути в топку таку дозу палива, яку нам потрібно для обігріву приміщення. На складеному паливі, поверх палива, ми укладаємо невелику стопку з легкозаймистих матеріалів, наприклад, сухе дерево і папір – для підпалу палива. Паливо, в котлах верхнього згоряння, ми завжди підпалюємо зверху. Залежно від типу котла ми включаємо контролер, який запустить вентилятор, або виставляємо регулятор тяги. Протягом короткого періоду часу ми контролюємо процес розпалювання. Залежно від кількості палива горіння буде проводитися протягом певного періоду часу. Після спалювання палива необхідно: почистити котел, видалити золу, завантажити нове паливо і при необхідності – знову розпалити. В котлах з автоматичною подачею та колосниками ми спалюємо аналогічно, закладаємо паливо і підпалюємо його, подальшу роботу виконує автоматика в так званому “ручному режимі” контролює процес горіння, керуючи роботою вентилятора, контролюється робоча температура котла.
